ГоловнаВиди обстеженьІМУНОЛОГІЧНІ

Сироватковий імуноглобулін А

Сироватковий імуноглобулін А

Сироватковий імуноглобулін А - беруть участь у забезпеченні місцевого імунітету. Сироватковий IgA є фракцією гамма-глобулінів і складає 10-15% від загальної кількості всіх розчинних імуноглобулінів. IgA виявляються переважно в шлунково-кишковому тракті і секретах (бронхіальному, цервікальному і т.д.). Основна кількість IgA (секреторний IgA) знаходиться не в сироватці, а на поверхні слизових оболонок, міститься в молоці, молозиві, слині, в слізному, бронхіальному і шлунково-кишковому секреті, жовчі, сечі. Період напіввиведення антитіл цього класу з крові становить 4-5 доби.

Основною функцією сироваткового IgA є забезпечення місцевого імунітету, захист дихальних, сечостатевих шляхів і шлунково-кишкового тракту від інфекцій. Секреторні антитіла мають виражену антиадсорбційну дію: вони перешкоджають прикріпленню бактерій до поверхні епітеліальних клітин, запобігають адгезію, без якої бактеріальне пошкодження клітини стає неможливим. Разом з неспецифічними факторами імунітету вони забезпечують захист слизових оболонок від мікроорганізмів і вірусів. Дефіцит IgA (вроджений або набутий) може призводити до виникнення повторних інфекцій, аутоімунних порушень, алергії.

IgA не проходить через плацентарний бар'єр, рівень його у новонароджених близько 1% від концентрації у дорослих, до першого року життя цей показник становить всього 20% від рівня дорослих. У перші дні життя секреторні IgA в організм дитини надходять з молозивом матері, захищаючи дихальні шляхи і шлунково-кишковий тракт дитини. Вік 3 місяці багатьма авторами визначається як критичний період; цей період особливо важливий для діагностики вродженої або транзиторної недостатності місцевого імунітету. Рівня IgA, характерного для дорослої людини, дитина досягає приблизно до 5-річного віку.

Показання до призначення аналізу:

- рецидивуючі бактеріальні респіраторні інфекції (синусити, пневмонії), а також отити та менінгіти, бронхіальна астма.

- хронічна діарея, синдром мальабсорбції.

- анафілактичні післятранфузійні реакції.

- синдром Луї-Бара (атаксія - телеангіектазії).

- пухлинні захворювання лімфоїдної системи (мієлома, лейкоз, лімфоми, ретікулосаркоми).

- дифузні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит).

- хронічний гепатит, цироз печінки.